Логос відповіді перед пафосом Чужого

Abstract

Метою статті є осмислення проблеми Іншого та Чужого, крізь призму респонзивності (здатності давати відповідь) як феномена людського буття. Методологічними засади дослідженняє феноменологічна традиція, герменевти-ка та діалог як методи гуманітарних досліджень, які дають змогу аналізувати феномени людського буття на засадах нау-кового дискурсу. Стаття базується на концепціях діалогічного персоналізму та розвідок про Іншого та Чужого, що взасад-ничуються на етичних питаннях діалогічності і є базою для респонзивної етики (етики відповіді). Теоретичним стриж-нем роботи є ідеї про відповідь Чужому в Б. Вальденфель-са та про відповідальність за Іншого в Е. Левінаса. Наукова новизна полягає в аналізіпричин зміщення акцентів в сучас-ному дискурсі з Іншого на Чужого; в осмисленні проблеми Іншого/Чужого крізь призму категорій «пафосу» та «логосу»; у доведенні того, щореспонзивність як здатність дати відповідь Чужому є підставою для етосу такої раціональності, яка є вихо-дом з інтерпасивності (ілюзії активності) й дає змогу зглади-ти поверховість і нав’язливість комунікативних норм. Виснов-ки. Проблема Іншого в сучасних розвідках трансформується в проблему Чужого, що спровоковано мультикультурністю, глобалізаційними процесами, кризою ідентичності й суб’єк-тивності. Поряд із тим поєднання діалогічної філософії та респонзивної феноменології відкриває нові горизонти в дослідженні суб’єктивності людського буття й культури як діалогічного співбуття. У цьому сенсі поєднання концепцій Б. Вальденфельса та Е. Левінаса дає змогу окреслити підстави респонзивної етики, яка виходить із пафосної при-роди Чужого, здатне утримати радикальний незбіг Чужого з логосом Свого, при цьому дає підстави для відповіді Чужому. Це, у свою чергу, вимагає активності суб’єкта, який здатен цю відповідь дати