Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/1312
Назва: | Релігійна традиція в контексті постсекулярної парадигми |
Автори: | Ткаченко, Олександр |
Ключові слова: | відрефлексована релігія духовність культура новітні релігійні течії постсекулярність релігійна традиція |
Дата публікації: | 2020 |
Бібліографічний опис: | Ткаченко, Олександр Релігійна традиція в контексті постсекулярної парадигми / О. Ткаченко // Людинознавчі студії : зб. наук. праць ДДПУ ім. І. Франка / М-во освіти і науки України, ДДПУ ім. І. Франка ; [редкол.: Н. В. Скотна, О. А. Ткаченко, Т. І. Біленко та ін.]. – Дрогобич : РВВ ДДПУ ім. І. Франка, 2020. – Вип. 40 : Філософія. – С. 107-120 |
Короткий огляд (реферат): | Метою статті є концептуальне виявлення глибинних засад релігійної традиції і деміфологізація «пере-моги сучасності над традицією»; осмислення реалій сучас-ного релігійного життя і соціокультурних аспектів реформу-вання українського суспільства. Методологічними засадами дослідження стали традиціоналізм, релігійна та синергійна антропології, герменевтика, філософський символізм. Наукова новизна. Наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст., світ переживає інституційне і соціокультурне повернення релігії, хоча в контексті постсекулярної парадигми втрачаються глибинні смисли релігійної традиції. Ми є свідками вульгаризації, ство-рення різноманітних спотворених форм релігійності. Мо-виться про певні «релігії», які прагнуть підлаштуватися під пануючий у сучасному західному світі раціональний, профан-нийсвітогляд. Але, за будь-яких випробувань історичної долі, релігійна традиція завжди буде залишатися онтологічним принципом людини, суспільства, народу і людства в історії, метафізичною основою буття культури. У соціокультурному вимірі релігійна традиція залишається головним засобом відтворення і трансляції духовних цінностей, без яких неможливо уявити собі будь-яку культуру. Релігійна традиція здатна по-силювати колективну ідентичність, сприяти сталому розвит-ку суспільства, особливо в умовах духовної кризи і політичних трансформацій. Висновки. Тенденції постекулярного світу показують, що новостворені релігійні течії, які відступають від традиції, породжують невтримну силу руйнації, наприклад екстремізм. Саме розрив і диспропорція між глибинним духов-ним змістом культури і її репрезентативними формами – одна з головних причин духовної кризи. Україна повинна виробити внутрішню відпорність на виклики сучасності і прислуховува-тись до своїх духовних особливостей. |
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/1312 |
Розташовується у зібраннях: | Людинознавчі студії. Серія Філософія |
Файли цього матеріалу:
Файл | Опис | Розмір | Формат | |
---|---|---|---|---|
ткаченко (3).pdf | 289,54 kB | Adobe PDF | Переглянути/Відкрити |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.