"Unconventional Histories": the Polish Historiography in Search of New Social Perspectives

Abstract

Мета дослідження – встановлення значення і місця в сучасній польській академічній рефлексії над проблемою ролі історичної науки в житті суспільства низки нових дослідницьких напрямів і пропозицій, у фокус уваги яких винесено соціальну значущість історичного знання. Методологія дослідження базується на застосуванні методів історіографічного аналізу та синтезу. Його наукова новизна полягає у тому, що вперше в історіографії розглянуто внесок найновіших напрямів польського професійного історієписання (так званих “неконвенційних історій”) у підвищення його соціальної ролі, вказано на конкретні шляхи, які запропоновано ними в аспекті надання історичному знанню практичного значення, обговорено ймовірні обмеження такого знання. Висновки. У сучасній польській історичній науці відзначається цілий спектр інноваційних підходів та напрямів, так чи інакше орієнтованих на ширше, ніж це було раніше, представлення історичних знань у суспільному просторі. Це “неконвенційні історії”, які існують в рамках “нової гуманітаристики”, “постгуманітаристики”, “публічної історії”. Кожній по-своєму вдається посилювати присутність історичних знань у суспільному просторі. Проте відкритим залишається питання, яке часто ставлять представники традиційної частини академічної спільноти істориків, у тому числі і в самій Польщі: про здатність такого типу “історій” триматися Істини про минуле. Як здається, прибічниками проаналізованих вище “неконвенційних історій” не надається настільки вагоме значення цій проблемі, як це визнано в академічній історіографії. Отже пізнавальна функція історичних знань (здобувати істинне знання про минуле), з якої суспільство може отримувати й суто практичні здобутки, ставиться під сумнів.