Середня освіта як соціальне благо та послуга: трагедія суспільного замовлення

Abstract

Метою статті є критичний аналіз відповідності української середньої освіти існуючому цивілізаційному та суспільному запиту з позиції освіти як суспільного блага та послуги. Методологічними засадами дослідження є синтез та аналіз, у межах яких здійснюється рефлексивно-критичний розгляд освіти, відповідності суспільного замовлення на неї із процесами та результати його виконання. Наукова новизна.У статті представлено багатоаспектне дослідження викликів та неузгодженостей суспільного запиту на середню освіту та його втілення в умовах сьогодення. Висновки. Нами відокремлено численні неузгодженості між суспільним запитом на середню освіту та процесом й результатами його реалізації. До ключових таких викликів належить монополізація державними органами влади права на замовлення змісту освіти як суспільних блага й послуги та безініціативність й суспільна апатія щодо участі громад у контролі якості наданих освітніх послуг; відсутність KPI щодо якісних освітніх послуг та персональної відповідальності керівників та педагогів шкіл, з одного боку, та нормалізація з боку суспільства протягом тривалого часу посереднього або формального навчання – фіктивної освітивнаслідок якої формується фіктивний людський капітал. Крім того, наразі в Україні відсутні політики та механізми щодо впливу на заклади освіти, залежно від результатів їх основної діяльності – освітньої, як у ключі позитивної, так і негативної мотивації, а розподіл якісних освітніх ресурсів є завчас-но нерівномірним та несправедливим. Зрештою, трагедією суспільного замовлення є і те, що батьки учнів приватних шкіл, двічі сплачуючи за освітню послугу, не мають змогу обійти встановлену МОН України монополію на зміст навчання, що спонукає до тінізації ринку приватних освітніх послуг, а у більш глобальному вимірі – блокує впровадження концепту соціальної відповідальності та трансферу інноваційних педагогічних технологій, які продукують приватні школи, у середовище державних та комунальних шкіл через вимушену інституційну самоізоляцію, що не сприяє консолідації зусиль у виконанні суспільного замовлення на якісну освіту.