Феномен творчої постаті Євгенії Шуневич в контексті діяльності Дрогобицької вокально-педагогічної школи

Abstract

У цьому дослідженні вперше здійснено спробу дефініції Дрогобицької вокально-педагогічної школи, простежуючи її зародження та розвиток від основоположника Миколи Копніна і одних із його численних учнів-послідовників Богдана Базиликута та Олега Цигилика, до яскравої і самобутньої представниці цієї школи сьогодення – Євгенії Шуневич та вихованих і сформованих нею високопрофесійних вокалістів – виконавців, педагогів, науковців, які беруть активну участь у розвитку сучасного музично-академічного мистецтва України та зарубіжжя. Дано визначення поняттю «школа», зокрема школі авторській; проаналізовано ключові моменти творчості М. Копніна дрогобицького періоду, його методи роботи над постановкою голосу; розглянуто виконавські та педагогічні вектори діяльності Б. Базиликута, О. Цигилика; узагальнено їхній вплив на становлення творчої постаті Є. Шуневич. Більш детально подається інформація щодо життєвого та творчого шляху Є. Шуневич: здійснено огляд її наукової, методичної, концертно-виконавської (сольної, у складі муніципального камерного хору «Легенда», а також фольклорного ансамблю «Джерело») та педагогічної праці; проаналізовано концертну та конкурсну (участь і лауреатство у регіональних, всеукраїнських, міжнародних конкурсах вокалістів) діяльність її учнів; визначено основні методи роботи, а також репертуарні тенденції у класі «Постановки голосу». Окреслено основні напрями, за якими працюють вихованці класу Є. Шуневич, та значення їх виконавської і науково-педагогічної діяльності у сучасному соціокультурному просторі: солісти оперних та музично-драматичних театрів, ансамблів, творчих колективів (Мар’яна Мазур, Назар Тацишин, Наталія Криськів, Ольга Луцик, Марія Трощило, Василь Шуневич), науковці та педагоги (вокальний дует сестер Дицьо – Світлана Кишакевич, Галина Стець), викладачі загальноосвітніх і музичних шкіл, шкіл мистецтв (Ольга Горда, Магдалина Пасечна, Софія Барна) та ін. Доведено, що постать Є. Шуневич ідентифікується у взаємодії педагогічно-творчого розвитку особистості зі спектрально-аналітичною парадигмою індивідуума в соціумі сьогодення.