Лінгвокультурологічні засади зіставлення фразеологічного складу української, російської, польської та англійської мов

Abstract

У статті визначено лінгвокультурологічні засади зіставлення фразем у сучасному мовознавстві; розглянуто основні поняття лінгвокультурології (культурна конотація, концепт), з’ясовано, що лінгвокультурологічний підхід до вивчення фразеологізмів – це основа теоретико-методологічного інструментарію дослідження, яка встановлює когеренцію мовознавства та широкого культурологічного знання у виявленні та інтерпретації взаємодії культурних та вербальних кодів у системі антропоцентричних відношень: людина – мова – культура; виявлено взаємодію мови й культури крізь призму культурно-національної свідомості та її фразеологічної презентації; зазначено, що в лінгвокультурологічній парадигмі дослідження фразеологічні одиниці розглядаються у зв’язку з міфологічними уявленнями, ритуалами народу, культурними стереотипами і виступають як своєрідні семіотичні коди, що дозволяють проникнути в історію, культуру, менталітет нації, і розглядаються як ментальне утворення, марковане етносемантичною специфікою; проаналізовано концепт у рамках проблеми «мова – свідомість – культура».