Психологія творчості Алєксандра Фредра: трансформація творчого дискурсу, українська рецепція

Abstract

Драматургія Алєксандра Фредра вже у першій чверті ХІХ століття поступово перетворить Галичину й у центр польської культури. У статті розглянуто особливості психології творчості, трансформацію і творче становлення драматурга: від дитячих вистав до юнацької обсценної поезії часів Наполєонівських війн, і далі – до комедій. Комедії Фредра – це не театр характерів, схематизованих і точно окреслених класицистичним різцем стильових засобів. Ці постаті виходять за кордони схематизму. Його герої живі й довершені – навіть у своїй дрібничковості, нікчемних пристрастях та нужденності їхніх ідеалів і прагнень. Усе це чинить їх реальними. Разом вони творять великий театр життя Галичини. Він був останнім пророком Класицизму, який провіщує світання Романтизму, руйнуючи поетику класицистичної комедії, закладаючи мости й торуючи для комедії нові шляхи розвитку. Український галицький театр, який починає формуватися дещо пізніше ніж польський театр у Галичині, не зацікавився комедіями А. Фредра. Найважливішою причиною цього бачиться величезна прірва ментальних і культурних просторів поляків та українців Галичини.