Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/5302
Назва: | Фемінітиви як образотворчі засоби (на матеріалі збірки Марії Матіос «Жіночий аркан в саду нетерпіння») |
Автори: | Котович, Віра Василівна Федурко, Марія Юліанівна |
Ключові слова: | фемінітив, фемінна лексика, українська мова, деривація, оказіоналізми, вторинна номінація, стилі української мови, художній стиль, стилістична роль |
Дата публікації: | 2023 |
Видавництво: | Ужгород: Видавничий дім «Гельветика» |
Бібліографічний опис: | Закарпатські філологічні студії. Ужгород: Видавничий дім «Гельветика», 2023. Вип. 32. Т. 2. С. 230–235. |
Короткий огляд (реферат): | У статті проаналізовано фемінітиви як засоби творення художніх образів. Джерельною базою дослідження послугували вірші збірки Марії Матіос «Жіночий аркан в саду нетерпіння». З’ясовано, що в текстах художнього стилю фемінні лексеми – слова жіночого роду, альтернативні або парні до аналогічних лексем чоловічого роду, утворені, зазвичай, за допомогою суфіксів -к-, -ин-, -иц- – передусім виконують естетичну функцію, створюють особливий колорит образотворчості та слугують об’єктом лінгвопоетичного аналізу. Суфікс -ес- здебільшого спостерігаємо за творення так званих неофемінітивів. Якраз вони, перенесені зі шпальт газет та з соціальних мереж у тексти офіційно-ділового та наукового стилів, з одного боку, збагачують собою фемінний корпус, а з іншого – нерідко відчувають на собі спротив мовців. Проаналізовано тропи та стилістичні фігури – метафори (приховані порівняння, які в текстах ґрунтуються на здогаді), епітети (художні означення), порівняння (зіставлення об’єктів з акцентом на провідній прикметі, притаманній їм), градації (поступове наростання / послаблення опису), антитези (зіставлення контрастних понять), тавтології (повторення синонімічних мовних зворотів), алегорії (непряме відтворення дійсності в образах, позбавлених абстрактності), епіфонеми (коментар, уточнення, обґрунтування думки), компонентами яких стали назви на позначення осіб жіночої статі. Спостережено, що в поетичній творчості ознак фемінітивів можуть набувати не тільки назви істот (назви людей за різними ознаками, міфологічних істот, персонажів, тварин тощо), але й назви неістот. Частими та наділеними особливою поетичною символікою є в текстах Марії Матіос зоофемінітиви, з-поміж яких виокремлено зменшено-пестливі назви самиць та ентомоніми-фемінітиви. Підтверджено, що однією із семантично і структурно багатих словотвірних категорій іменників української мови є субстантиви зі значенням особи жіночої статі; проаналізовано розгорнуті субстантивовані фемінітивні конструкції. Задля вирізнення образності маскулінітиви та фемінітиви в художніх творах поетеси нерідко вступають в опозицію та утворюють антитезу. У статті проаналізовано такі лексеми. |
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/5302 |
Розташовується у зібраннях: | Наукові видання |
Файли цього матеріалу:
Файл | Опис | Розмір | Формат | |
---|---|---|---|---|
Котович В., Федурко М. Фемінітиви.pdf | 494,26 kB | Adobe PDF | Переглянути/Відкрити |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.