Проблема становлення культурно-просвітницької діяльності М. Грушевського в сучасній історіографії

Abstract

Метою статті є реконструкція процесу дослідження у сучасній історіографії проблеми культурно-просвітницької діяльності М. Грушевського до 1894 р. Методологія дослідження передбачає поєднання принципів історизму, об’єктивності і системності та загальнонаукових і спеціально-історичних (історико-генетичного, історико-порівняльного, історико-типологічного та історико-психологічного) методів наукової праці. Наукова новизна статті полягає у спробі реконструкції історіографічних дискусій довкола проблеми становлення культурно-просвітницької праці М. Грушевського в українській історіографії кінця ХХ – першої чверті ХХІ ст. Висновки. Підсумовуючи сучасну культурно-просвітницьку грушевськіану періоду особистісного і професійного становлення М. Грушевського, вказано на її значною мірою пропедевтичний характер. Мовиться про те, що діаспорна історіографія, з огляду на відсутність підставових джерел, небагато конкретного могла сказати стосовно цієї важливої глави життєпису вченого. Сучасні дослідники, віднайшовши й актуалізувавши щоденники історика, його розлогий епістолярій і діловодну документацію навчальних закладів, отримали можливість з необхідною ретельністю реконструювати період його дитинства та юності. Втім ці студії наразі перебувають на стадії опрацювання розлогого комплексу джерел і визначення провідних проблемно-тематичних блоків. Це позначилося на недостатній спеціалізації грушевськознавчого пошуку, втім і на невиразності прописування культурно-просвітницьких сюжетів. Тож перспективним історіографічним завданням є як докладніше осмислення поодиноких питань (вплив гімназійних педагогів та самоосвітнього компонента, лекційна праця серед семінаристів, участь у просвітницьких проєктах старогромадівців та ін.), так і загальна артикуляція проблеми становлення культурних практик М. Грушевського як самостійного дослідницького сюжету.