Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/7541
Назва: Комеморативний вимір гібридної війни росії проти України: 1991-2022
Інші назви: Commemorative dimension of russia's hybrid war against Ukraine: 1991-2022
Автори: Коцур, Леся
Ключові слова: гібридна війна
ідеологія
політика пам’яті
День перемоги
«побєдобєсіє»
парад
9 травня
символіка
Дата публікації: 2024
Видавництво: Вид. дім "Гельветика"
Бібліографічний опис: Коцур, Леся. Комеморативний вимір гібридної війни росії проти України: 1991-2022 [Текст] = Commemorative dimension of russia's hybrid war against Ukraine: 1991-2022 / Л. Коцур // Проблеми гуманітарних наук : зб. наук. праць ДДПУ імені Івана Франка / [редкол.: Ю. Стецик, Р. Попп, Г. Гриценко та ін.] ; М-во освіти і науки України, ДДПУ ім. І. Франка. - Дрогобич : ВД Гельветика, 2024. - : Історія. Спецвипуск. - С. 18-34.
Короткий огляд (реферат): Мета дослідження – полягає у виявленні та аналізі радянсько-російських комеморативних інструментів ведення гібридної війни Росії проти України упродовж 1991–2022 рр., зокрема, через розлогу характеристику такого комеморативного інструменту, як День перемоги у Другій світовій війні. Методологія дослідження спирається на фактологічний, ретроспективний та історико-генетичний методи, які дозволили виявити радянські та нові підходи Росії щодо використання пам’яті про Другу світову війну у гібридній війні проти України. Компаративний аналіз дозволив виявити специфічні механізми нав’язування росією Україні своєї моделі політики пам’яті; здобутки та прорахунки щодо реалізації цих підходів. Висновки. Показано, що нездатність Росії своєчасно переосмислити тему Другої світової війни призвела до перетворення Дня перемоги в один з інструментів ведення гібридної війни проти України. Попри намагання України виробити власний підхід до відзначення Дня перемоги, вже до кінця 1990-х рр. вона відзначала цей день за схожим, як у Росії сценарієм, при чому з фізичною присутністю росіян. Ця присутність щороку посилювалася ще й шляхом активності проросійських сил по всій Україні. Зміни у політичній системі Росії на початку 2000-х рр. та повернення до виключно радянських підходів святкування Дня перемоги дуже швидко поширилися й в Україні. Спроба В. Ющенка у 2005–2009 рр., переглянути радянсько-російські традиції святкування Дня перемоги отримала у відповідь шалений опір проросійських сил, які використовуючи історичну пам’ять й надалі створювали підґрунтя для міжнаціональної ворожнечі з метою подальшого розколу України. Поступово прикриваючись цією темою Росія монополізувала одноосібний образ «переможця» у Другій світовій війні. Після приходу до влади в Україні проросійських сил у 2010 р. комеморативні інструменти протистояння навколо Дня перемоги з одного боку, досягнули апогею, з іншого – зазнали тимчасової поразки під час Революції гідності. Проте, вміло прикриваючись населенням, фанатично зараженим ідеологемами «Великої перемоги» росіянам вдалося реалізувати перший етап чергової російсько-української війни. А після 2014 р., використовуючи пам’ять і символи про Другу світову війну, Росія намагалася сформувати негативний образ Києва, як джерела демонтажу історико-меморіальної спадщини радянського періоду, з метою зміцнення й розширення ідейного простору для подальшої агресії проти України.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/7541
Розташовується у зібраннях:2024 Спецвипуск (серія Історія)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
Коцур (5).pdf440,15 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.