Спротив колишніх вояків армії УНР і повстанців-самостійників хлібозаготівельним заходам 1932-1933 рр. (за матеріалами Державного архіву Кіровоградської області)

Abstract

Мета статті – комплексно проаналізувати спротив колишніх вояків Армії УНР і повстанців-самостійників хлібозаготівельним заходам у 1932–1933 рр. на території сучасної Кропивниччини. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, системності, науковості, верифікації, авторської об’єктивності, а також на використанні загальнонаукових методів аналізу, синтезу, узагальнення. Новизна статті полягає в тому, що вперше на основі архівно-кримінальних справ та оперативних звітів керівників районних відділів ДПУ комплексно проаналізовано участь колишніх вояків Армії УНР і повстанців-самостійників у спротиві хлібозаготівельним заходам 1932–1933 рр. на території, що нині входить до складу Кіровоградської області. Висновки. На основі першоджерел доведено, що учасники спротиву хлібозаготівельним заходам використовували переважно пасивні методи боротьби й індивідуальні форми спротиву – словесну критику соціально-економічної політики влади, приховування зерна, заклики кидати роботу в колгоспах та їхати працювати на виробництво. Визначено, що з-поміж колективних методів спротиву переважав саботаж, а епіцентрами спротиву хлібозаготівельним заходам стали населені пункти Гурівка, Диківка, Дмитрівка, Добровеличківка, Макариха, жителі яких під час Української революції 1917–1921 рр. активно підтримували УНР. Установлено, що індивідуальний і колективний спротив не мав помітного впливу на виконання хлібозаготівельного плану, що спричинено низкою факторів: роботою розгалуженої мережі секретних співробітників ДПУ, які інформували начальство про випадки невдоволення діями влади з-поміж селян; репресіями або перебуванням за кордоном більшості тих, хто міг організувати дієвий спротив хлібозаготівельним заходам; погіршенням продовольчої ситуації в селах, що унеможливлювало ефективний та активний спротив діям влади.