Методологічний потенціал концептуальних моделей кібербулінгу в дослідженні деструктивної поведінки підлітків

Abstract

Метою статті єкритичний соціально-філософський аналіз існуючих концептуальних моделей кібербулінгу. Методологія. Використано загальнонаукові методи аналізу й синтезу, індукції й дедукції, аналогії й узагальнення. Значущим для нашого дослідження став теоретико-методологічний потенціал сучасної філософської антропології. Важливим, як і в будь-якому дослідженні, яке претендує на об’єктивність, залишається діалектичний метод. Наприклад, в контексті нашої проблематики за допомогою нього біологічні, психологічні, соціокультурні та екзистенціальні детермінанти деструктивної поведінки розглядаються в їхньому нерозривному взаємозв’язку та єдності. Наукова новизна статті полягає у спробі інтеграції розрізнених концептуальних моделей кібербулінгу в єдину соціально-філософську рамку аналізу деструктивної поведінки підлітків. Здійснено системне порівняння моделей Барлетта-Джентіла, Андерсона-Бушмана, Фергюсона, Слоттер-Фінкель, Вонг, а також соціально-екологічної діатезно-стресової моделі Свірер-Хаймел у контексті їхнього методологічного потенціалу. Наголошено на феномені вразливості, що безпосередньо пов’язаний з відкритістю людського існування. Актуалізована необхідність створення інтегрованої філософської моделі, в основі якої – філософсько-антропологічне уявлення про людину, яке ґрунтується на засадах її принципової полісутнісності. Висновки. Методологічний потенціал концептуальних моделей кібербулінгу сприяє створенню багаторівневої системи аналізу деструктивної поведінки підлітків, що поєднує психологічні, соціальні та філософські аспекти. Ці моделі не лише окреслюють чинники виникнення агресії, а й указують на можливі шляхи її профілактики – збереження духовних основ сім’ї (релігійності, моральності, глибинного спілкування), розвиток цифрової емпатії, підвищення якості онлайн-взаємодій, формування критичного мислення та етичної культури користувачів.