Соціальний капітал: формування-й-підтримування антропомереж

Abstract

Розглянуто соціальний капітал, сутністю якого постають мережі зв’язків, формовані/вибудовувані антропоодиницями задля уможливлення спільного блага через отримувану вигоду. Мета дослідження: охарактеризувати соціальний капітал через нюансування антропомереж. Методологію дослідження вибудовано на поєднанні підходів – галузевого та міждисциплінарного; принципів – історизму, цілісності, умовної об’єктивності, причинно-наслідковості, обґрунтованості, квадролексу; якісних методів. З-поміж останніх були застосовані: аналізувальний – для деталізування джерела соціального капіталу, нюансування складників та видів останнього; синтезувальний – для формування підсумків тематичних блоків; герменевтичний – для інтерпретування сенсів та думок дослідників щодо людського, соціального та морального капіталу; структурний – для організування опрацьованих матеріалів та формування логічної послідовності тематичних блоків результатів дослідження; праґматичний – для виявляння ефективності антропозв’язків, а також для усвідомлення необхідності антропоодиниць узв’язковуватися через формування антропомереж; феноменологічний – для сутнісного схоплення людського, соціального, морального капіталу; компаративний – для зіставлення підходів до розуміння-й-витлумачення соціального капіталу та його видів тощо. Теоретико-практичні параметри наукової новизни зумовлені формулюванням самої теми статті, структурою пропонованої розвідки, необхідністю оновлення-та-збагачення україномовного філософського дискурсу сучасними лінґвоодиницями, а також неявними світовими процесами антропоуправління. Вирізняють пропоноване дослідження й зафіксовані у тексті ключові моменти: обґрунтоване відджерелення соціального капіталу від людського; зазначання головних типів людського капіталу; різність підходів до дефініціювання соціального капіталу та виокремлення його складників; двопідходове параметроване виокремлення функцій соціального капіталу; деталізування видів соціального капіталу – згуртовувального, мостового, субординативного – із авторським акцентуванням та нюансуванням утруднень їх виокремлювання-та-класифікування; розтлумачення контекстності соціального капіталу; необхідність морального капіталу та його роль для індивідуального і країнового добробуту; (не) однозначні прикінцеві філософські розмірковування щодо соціального капіталу більше спонукають скоригувати його налаштування, аніж відмовитись від нього. Висновки. Соціальний капітал відджерелений від людського капіталу як головний тип останнього. Після спроб дефініціювати та/або охарактеризувати соціальний капітал дослідники виокремили його сутнісне ядро – вибудовувані антропоодиницями відносини–зв’язки–взаємодії для ефективного досягання цілей шляхом задоволення конкретних потреб та/або інтересів. Головними функціями соціального капіталу є згуртовувальна, мостова та субординативна, які відображають характер міжсуб’єктних зв’язків. Видами соціального капіталу є згуртовувальний/«bonding», який зміцнює внутрішні – нефіксовані, ексклюзивні та неформальні – зв’язки; мостовий/«bridging», що сполучає різні групи і відкриває нові можливості через зміцнювання зовнішніх – горизонтальних, інклюзивних та формальних – міжгрупових зв’язків; субординативний/«linking», який узв’язковує акторів/аґентів, котрі перебувають на різних рівнях ієрархії. Контекстність соціального капіталу є ситуативно-вигинальною, оскільки включає не тільки подвійні вигодові орієнтири «на благо» для кожної антропоодиниці та для країнового суспільства, але й неоднозначні аспекти, частина з яких вже визнана ризиками.